Intermedical journal

АНАЛІЗ ЗВЕРНЕНЬ ПАЦІЄНТІВ СЕРЕДНЬОГО ТА ПОХИЛОГО ВІКУ ЗА СТОМАТОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ У КЛІНІКУ ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ ТА ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ХІРУРГІЇ НАМН УКРАЇНИ»: 12-МІСЯЧНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Ганна Олександрівна Бабеня — 2025-12-30

Вступ. Стоматологічне здоров’я осіб старших вікових груп є одним із пріоритетних напрямів сучасної медицини, оскільки зі збільшенням віку зростає поширеність карієсу, пародонтальних захворювань, патології слизової оболонки порожнини рота та ускладнень ортопедичного лікування. Пацієнтам середнього й похилого віку притаманне накопичення супутньої соматичної патології, зміна гігієнічної поведінки, зниження резистентності тканин та збільшення клінічних потреб. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю визначення структури звернень за спеціалізованою стоматологічною допомогою в умовах державного фінансування (пакет № 34 НСЗУ) та оцінки вікових і гендерних тенденцій, що характеризують пацієнтів старших вікових груп.Мета дослідження – визначення особливостей вікового, статевого та нозологічного профілю звернень пацієнтів віком 45–75 років за спеціалізованою стоматологічною допомогою у клініку Державної установи «Інститут стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України» та оцінити їх динаміку протягом 12-місячного періоду спостереження.Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз електронних звітів, поданих до НСЗУ за пакетом № 34 «Стоматологічна допомога дорослим і дітям». У дослідження включено дані про унікальних пацієнтів віком 18–80 років, серед яких виділено дві основні вікові групи: 45–60 та 61–75 років. Проаналізовано загальну кількість звернень, вікові та гендерні характеристики, а також частоту основних стоматологічних захворювань за МКХ-10. Для оцінки динаміки використано помісячне порівняння частоти діагнозів упродовж 12-місячного періоду. Результати дослідження. Частка пацієнтів вікових груп 45–60 та 61–75 років серед усіх звернень становила 39,2–46,1 % упродовж року. У структурі звернень переважали жінки (≈70 % у кожній віковій групі). Найпоширенішими діагнозами були карієс дентину, інший карієс, пульпіт, хронічний періодонтит, а також профілактичні огляди. У пацієнтів похилого віку частота пародонтальних захворювань була суттєво вищою, ніж у пацієнтів середнього віку, тоді як дрібні каріозні ураження в межах емалі частіше траплялися у віці 45–60 років, а карієс цементу – в осіб похилого віку (3–6 %). Патологія слизової оболонки порожнини рота реєструвалася у 3–5 разів частіше у групі 61–75 років. Динаміка діагнозів мала хвилеподібний характер, однак без ознак сезонних або поступових трендів.Висновки. Пацієнти середнього та похилого віку становлять значну частку звернень за спеціалізованою стоматологічною допомогою. Структура діагнозів характеризується віковими відмінностями: у середньому віці переважають каріозні ураження емалі та дентину, тоді як у похилому віці – пародонтологічні захворювання та патологія слизової оболонки порожнини рота. Отримані результати відображають типові клінічні потреби пацієнтів старших вікових груп та можуть бути використані для оптимізації планування стоматологічної допомоги, ресурсного забезпечення та профілактичних заходів у спеціалізованих стоматологічних закладах.

АНАЛІЗ МЕТОДІВ ПРОФІЛАКТИКИ УСКЛАДНЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ З ПЕРЕЛОМАМИ ВИРОСТКОВОГО ВІДРОСТКУ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Тимофій Леонідович Глущенко — 2025-12-30

Вступ. В сучасній медицині лікування переломів виросткового відростку проводять внутрішньоротовим та з позаротовим доступом. Методику лікування визначають в залежності від віку пацієнта, а також класифікації переломів, в яку не входить оцінка травми м’яких тканин, стабільності оклюзії, чи прикусу пацієнта.Мета дослідження – аналіз літературних джерел, котрий стосується сучасних методів профілактики ускладнень після переломів виросткового відростку нижньої щелепи.Матеріали та методи. Проведений пошук наукових досліджень, котрі містяться в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar та стосуються сучасних методів профілактики ускладнень після переломів виросткового відростку нижньої щелепи.Результат. Науковці виділяють ефективні наступні методи профілактики ускладнень після переломів виросткового відростку нижньої щелепи такі як фізіотерапевтичний метод для покращення роботи м’язової системи, методика оклюзійних шин для нормалізації навантаження на жувальну систему та метод артроцентезу для профілактики, та лікування анкілозу та артриту після травми, хоча більш логічним була комбінація артроцентезу з ін’єкціями PRP, ефективність яких була в доведена дослідженні, що не включало травму. Додатковим методом профілактики порушень роботи м’язового компоненту можна назвати лікувальну фізкультуру.Повністю нерозглянутим питанням залишився вплив травми в ділянці СНЩС на розвиток вад трійчастого нерву, хоча травма та дегенеративні зміни м’язового компоненту в жувальній системі є одним із варіантів розвитку невралгії трійчастого нерву.Висновки. Профілактика ускладнень після хірургічного лікування переломів виросткового відростку нижньої щелепи є необхідною складовою реабілітації таких пацієнтів. Необхідно враховувати тип медичної допомоги, рівень ушкодження м’яких тканин, а також стабільність та рівномірність розподілення жувального навантаження на зубощелепний апарат, як на систему що забезпечує гармонічне відновлення СНЩС.

СТАН ЗАХИСНИХ МЕХАНІЗМІВ РОТОВОЇ РІДИНИ ЗА УМОВ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА В ДІТЕЙ ВІКОМ 12–15 РОКІВ

Оксана Іванівна Годованець — 2025-12-30

Вступ. Ротова рідина містить численні компоненти з антибактеріальною активністю, які протидіють мікробним агентам і, таким чином, підтримують стабільний мікробіоценоз ротової порожнини. Активність цих компонентів дозволяє прогнозувати стан місцевого захисту та оцінювати баланс між про- і антибактеріальними чинниками, що є вирішальним у розвитку запальних захворювань тканин пародонта.Метою роботи було вивчити місцеві захисні компоненти ротової рідини як ключового патогенетичного чинника розвитку захворювань тканин пародонта в дітей віком 12–15 років, які проживають у місті Чернівці.Для вирішення поставленої мети було обстежено 67 дітей віком 12–15 років, які проживають у місті Чернівці: 35 дітей стоматологічно здорових і 32 дитини з хронічним катаральним гінгівітом. Гендерний розподіл дітей у групах був однаковим.Визначали вміст sIgА, IgА, IgG методом простої радіальної дифузії в агарі за G. Manchini та активність лізоциму методом Г. Горіна у модифікації А.П. Левицького та О.О. Жигіної. Використані методи описової статистики.Проведені дослідження показали, що в дітей, які мали патологію тканин пародонта, спостерігалося зниження активності лізоциму на 31,52 % (р<0,05), концентрації sIgА – на 12,5 % на тлі підвищення рівня IgА на 5,0 % та IgG – на 6,7 % у ротовій рідині.Висновки. Таким чином, у дітей віком 12–15 років, хворих на хронічний катаральний гінгівіт, спостерігається достовірне зниження рівня лізоциму в ротовій рідині порівняно з стоматологічно здоровими однолітками. Щодо вмісту імуноглобулінів, то прослідковувалася тенденція до зниження рівня sIgА та підвищення рівнів IgА й IgG.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДИСТАЛІЗАЦІЇ ЗУБІВ ЗА ДАНИМИ ТЕЛЕРЕНТГЕНОГРАФІЇ

Оксана Іванівна Годованець — 2025-12-30

Вступ. Дисталізація зубів є важливим етапом ортодонтичного лікування, ефективність якої оцінюється здебільшого традиційними рентгенологічними методами.Метою дослідження було визначити ефективність дисталізації зубів у дітей за допомогою аналізу телерентгенограм у динаміці лікування ІІ класу з використанням індивідуального дисталізатора.Матеріали та методи. Дослідження проведено на 30 ортодонтичних пацієнтах, яким застосовано в процесі ортодонтичного лікування індивідуальний дисталізатор. Середній вік пацієнтів у вибірці склав (13,4±2,1) років. Гендерний розподіл у групі був однорідним та статистично не відрізнявся. Оцінка оклюзії відбувалася за допомогою цефалометричного аналізу на основі телерентгенографії. Статистична обробка отриманих результатів здійснювалася за допомогою стандартного програмного забезпечення «Microsoft Office Excel».Результати цефалометричного аналізу: кути SNA, SNB, ANB та інші скелетні параметри без змін, IMPA – (4,859) мм, Overjet – (-2,028) мм, Overbite – (-1,886) мм, LAFH – (1,013) мм, PTV-U6 – (-2,406) мм.Висновки. Відбуваються позитивні зміни гнатичних параметрів на тлі відсутності змін краніальних показників у пацієнтів під час проведення дисталізації зубів за допомогою індивідуального дисталізатора. Одержані дані свідчать про ефективність використання даного ортодонтичного апарата для лікування дистальної оклюзії в дітей підліткового віку. Перспективою подальших досліджень є вивчення віддалених результатів застосування індивідуального дисталізатора в ортодонтичних пацієнтів різного віку та за різних клінічних умов.

ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ НЕЗВОРОТНОГО ПУЛЬПІТУ ТИМЧАСОВИХ ЗУБІВ: ПУЛЬПОТОМІЯ ТА ПУЛЬПЕКТОМІЯ (СИНТЕЗ ДАНИХ ДОКАЗОВОЇ БАЗИ)

Мирослав Юрійович Гончарук-Хомин — 2025-12-30

Вступ. З огляду на високу поширеність уражень пульпи тимчасових зубів, варіабельність використовуваних діагностичних критеріїв та відсутність уніфікованих клінічних рекомендацій щодо вибору між пульпотомією та пульпектомією у випадках незворотного пульпіту тимчасових зубів, доцільним є узагальнення даних доказової бази найвищого рівня для порівняння успішності даних маніпуляцій між собою.Мета дослідження. Порівняти успішність виконання процедур пульпотомії та пульпектомії при лікуванні випадків незворотного пульпіту тимчасових зубів у дітей на основі даних систематичних оглядів.Матеріали та методи. Дослідження було проведено у форматі цільового аналізу доступних таргетних систематичних оглядів літератури, присвячених порівняльній оцінці успішності процедур пульпотомії та пульпектомії при лікуванні незворотного пульпіту тимчасових зубів у дітей. Цільовий бібліографічний пошук здійснювався у міжнародних наукометричних базах даних PubMed/ MEDLINE, Scopus та Web of Science Core Collection без обмежень за роком публікації. Для ідентифікації релевантних джерел використовували комбінації ключових слів і MeSH-термінів, зокрема «primary teeth», «deciduous teeth», «irreversible pulpitis», «pulpotomy», «pulpectomy» та «systematic review».Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз обмеженої кількості доступних систематичних оглядів і сучасних клінічних досліджень свідчить, що пульпотомія та пульпектомія можуть забезпечувати порівняно високі рівні клінічної та рентгенологічної успішності при лікуванні незворотного пульпіту тимчасових зубів у коротко- та середньостроковій перспективі. Пульпотомія, особливо із застосуванням сучасних матеріалів для покриття пульпи, демонструє стабільно високі показники успішності у клінічних випадках відібраних з урахуванням вихідних умов та біологічної доцільності, тоді як пульпектомія залишається методом вибору за наявності значного руйнування коронкової частини зуба, нориці або неможливості досягнення адекватної герметизації.Висновки. Сучасні дані засвідчують можливість реалізації процедури пульпотомії як достатньо ефективної клінічної альтернативи процедурі пульпектомії у випадках ендодонтичного лікування тимчасових зубів з ознаками незворотного пульпіту у вихідних клінічних умовах, котрі не протирічать доцільності виконання такої маніпуляції (наявність набряку, нориці, критично компрометований структурний стан зуба). Наявні дані щодо витратоефективності пульпотомії та пульпектомії є фрагментарними і не дозволяють чітко визначити економічні переваги одного підходу над іншим, оскільки такі показники суттєво залежать від клінічної ситуації, використаних матеріалів та організації лікування.

ОЦІНКА ПРАВДИВОСТІ ЗИГЗАГОПОДІБНОЇ СТРАТЕГІЇ ІНТРАОРАЛЬНОГО СКАНУВАННЯ ПІД ЧАС РЕЄСТРАЦІЇ ПОЛОЖЕННЯ СКАН-АБАТМЕНТІВ НА МОДЕЛІ БЕЗЗУБОЇ ЩЕЛЕПИ В ЛАБОРАТОРНИХ УМОВАХ

Мирослав Юрійович Гончарук-Хомин — 2025-12-30

Вступ. Об’єктивізація точності зигзагоподібної стратегії сканування, як однієї з потенційно-перспективних для оптимізації правдивості реєстрації положення скан-абатментів на беззубій щелепі, може бути інтерпретована в якості практично-доцільного завдання, вирішення котрого сприятиме покращенню якості тотальної реабілітації пацієнтів ортопедичними конструкціями з опорою на дентальних імплантатах.Мета дослідження. Проаналізувати лінійні відхилення положення скан-абатментів при реалізації зигзагоподібної стратегії інтраорального сканування на досліджуваній моделі беззубої нижньої щелепи в лабораторних умовах.Матеріали та методи. В лабораторних умовах проводили п’ятикратне отримання цифрового відбитка із досліджуваної моделі беззубої нижньої щелепи з встановленими п’ятьма скан-абатментами застосовуючи для цього інтраоральний сканер Medit i500 та реалізуючи ним зигзагоподібну стратегію сканування. Правдивість цифрового відбитку, отриманого із реалізацією зигзагоподібної стратегії сканування, оцінювали за даними девіацій міжімплантантних відстаней, які були зареєстровані інтраоральним сканером по відношенню до референтних показників, зареєстрованих лабораторним сканером.Результати досліджень та їх обговорення. Середній рівень усіх відхилень міжімплантантних відстаней при порівнянні даних цифрових моделей, отриманих зигзагоподібною стратегією сканування та лабораторним сканером, складав 0,076 мм. Кореляція між середніми значеннями зареєстрованих міжімплантантних відстаней та стандартними відхиленнями склала r = 0,31, що відображає слабкий прямий зв’язок між протяжністю досліджуваних ділянок та варіабельністю кількісних характеристик точності сканування.Висновки. В результаті апробації та квантифікації показників правдивості зигзагоподібної стратегії сканування в лабораторних умовах, було встановлено, що зареєстрований рівень похибок не перевищує клінічно-значущих порогів та варіює в діапазоні 53-94 мікрони відносно показників зареєстрованих лабораторним сканером у якості референтних, проте для обґрунтування широкої перспективи її клінічного застосування необхідна подальша валідація даного патерну сканування в реальних клінічних умовах.

ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ МЕТОДІВ ЗАКРИТТЯ ОРОАНТРАЛЬНИХ СПОЛУЧЕНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ СИНУСИТОМ

Микола Миколайович Желізняк — 2025-12-30

Вступ. Ороантральне сполучення (ОАС) є складним патологічним станом, що виникає внаслідок травматичних пошкоджень, хірургічних втручань або запальних процесів у ділянці верхньощелепної пазухи. За відсутності своєчасного лікування цей стан може призвести до хронічного одонтогенного синуситу та інших серйозних ускладнень. У сучасній хірургічній стоматології активно впроваджуються нові реконструктивні методики, спрямовані на ефективне закриття ОАС з мінімізацією післяопераційних ризиків.Мета дослідження. Провести аналіз сучасних підходів до комплексного лікування ороантрального сполучення, оцінку їх ефективності та визначення оптимальних стратегій, спрямованих на відновлення цілісності тканин.Матеріали та методи. Дослідження охопило 17 пацієнтів із хронічним одонтогенним синуситом, ускладненим наявністю ОАС.Основну групу склали 8 пацієнтів, яким виконано операцію за новою методикою, контрольну — 9 осіб, які пройшли лікування за стандартною технікою. Оцінювалися тривалість хірургічного втручання, частота інтра- та післяопераційних ускладнень, наявність рубцевих деформацій, парестезій, швидкість загоєння, загальний стан м’яких тканин та комфорт пацієнтів у реабілітаційний період.Результати дослідження та їх обговорення. За результатами клінічного аналізу виявлено, що інноваційна методика забезпечує меншу кількість післяопераційних ускладнень, зокрема кровотечі виникали лише у 12% випадків (проти 33% у контрольній групі), набряки – відсутні в основній групі (наявні у 20% контрольної), частота парестезій становила 12,5% проти 33% відповідно. Загоєння тканин у пацієнтів основної групи спостерігалося в середньому на 3–4 дні швидше, а також відзначалася відсутність виражених рубцевих змін у зоні втручання. Однак методика потребує високої кваліфікації стоматолога-хірурга і не може бути застосована у випадках недостатньої товщини піднебінного шару чи при локалізації дефекту в ділянці зубів мудрості.Висновки. Запропонована методика пластики ОАС демонструє високу клінічну ефективність, знижує частоту ускладнень, покращує функціональні та естетичні результати, а також скорочує термін реабілітації. Вона є перспективною альтернативою традиційним хірургічним технікам і заслуговує на подальше вивчення та впровадження у практику реконструктивної стоматології.

АНАЛІЗ ПОШИРЕНОСТІ ПЕРИМУКОЗИТІВ, ПЕРИІМПЛАТИТІВ ТА ВИПАДКІВ НЕЗАПАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЧНОЇ РЕЗОРБЦІЇ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ У ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ДЕНТАЛЬНИХ ІМПЛАНТАТІВ

Мілан Ернестович Ізай — 2025-12-30

Вступ. Сучасні погляди на механізм виникнення периімплантитної патології передбачають вплив низки асоційованих факторів ризику, ізольована, комбінована або ж сукупна дія яких компрометує прогноз не тільки функціонування встановленої інтраосальної опори, а й результату протетичної реабілітації пацієнта в цілому. Мета – проаналізувати у пацієнтів після встановлення дентальних імплантатів поширеність перимукозитів, периімплатитів та випадків незапальної патологічної резорбції кісткової тканини.Матеріали та методи. Для досліджування відібрано 493 пацієнти ТОВ «Університетська стоматологічна поліклініка», м.Ужгород, з яких 211 (42,80%) чоловіки та 282 (57,20%) жінки. Оцінювали стан внутрішньокісткових опор встановлення дентальних імплантатів проводили з використанням клінічних та променевих методів. Статистичне опрацювання результатів проводили з визначенням коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона (r) та рангової кореляції Спірмена (R); t-критерію та методів регресійного аналізу. Результати. В області обмеженої кількості дентальних імплантатів відмічена наявність нерівномірних змін рівня оточуючого кісткового гребня з візуальними ознаками патологічної втрати кісткової тканини, що підтверджено результатами конусно-променевої томографії з ознаками надмірної втрати кісткової тканини в області окремих інтраосальних опор, характерними для перимукозиту та периімплантиту, проте кількість таких була найнижчою у порівнянні із кількістю випадків двох вищезгаданих патологій. Імплантати, що використовувалися в якості опор повних знімних протезів характеризувалися найвищим рівнем поширеності периімплантиту та перимукозиту, найвища кількість таких була зареєстрована в області імплантатів опор-мостовидних конструкцій, що обґрунтована фактично більшою кількістю таких у структурі розподілу інтраосальних та супраосальних елементів. Тривалість функціонування демонструвала статистично значимий вищий рівень даних патологій був зареєстрований в області опор з терміном функціонування більше 5 років. Порівняно вища кількість випадків периімплантиту та перимукозиту була зареєстрована у вікових підгрупах 40-49, 50-59 та 60-69 років, що може бути обґрунтовано тим, що у для реабілітації пацієнтів даних вікових категоріях застосовували знімні конструкцій з опорою на дентальні імплантати та мостовидні протези з опорою на дентальні імплантати великої протяжності, котрі в свою чергу асоційовані із вищим ризиком розвитку патологічних змін в периімплантатній області.Висновки. В ході проведеного аналізу встановлено, що патологія перимукозиту характеризується вищим рівнем поширеності в порівнянні із патологіями периімплантиту та патологічної резорбції кісткової тканини, не пов’язаної із супровідними запальними змінами. Встановлено наявність прямої залежності між поширеністб периімплантитів та перимукозитів, віком пацієнтів та тривалістю функціонування конструкцій.

ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ЗАХОДІВ В ПОРОЖНИНІ РОТА ПРИ ОРТОДОНТИЧНОМУ ЛІКУВАННІ НЕЗНІМНИМИ КОНСТРУКЦІЯМИ

Оксана Василівна Клітинська — 2025-12-30

Вступ. Якість індивідуальної гігієни порожнини рота є дуже важливою складовою профілактики карієсу та запальних захворювань тканин пародонта, особливо у дитячому та підлітковому віці. Регулярне та щоденне здійснення гігієнічних заходів відіграє важливе місце також для забезпечення успішного ортодонтичного лікування. Мета дослідження – аналіз джерел доказової наукової літератури та мета-аналізів з питань ефективності щоденної гігієни порожнини рота різними гігієнічними засобами та методами.Матеріали та методи. Проведений комплексний бібліографічний пошук у базах даних PubMed, Cochrane Central, EMBASE, AMED, ProQuest, CINAHL, AYUSH, Digital Helpline for Ayurveda Research Articles (DHARA) та Clinical Trial Gov за пошуковими конструкціями: «брекет-системи», «ортодонтичне лікування», «щоденна гігієна порожнини рота при лікуванні брекет-системами».Результати. Ефективна техніка чищення зубів є важливою для підтримки гігієни порожнини рота, особливо для пацієнтів, які носять незнімні ортодонтичні апарати. Традиційні методи чищення зубів розроблені для загальної популяції з використанням мануальних щіток не враховують стан порожнини рота ортодонтичних пацієнтів в зв'язку з підвищеним утворенням біоплівки.Більш ефективним з точки зору профілактики виникнення запалення ясен є використання адаптованих ортодонтичних технік та модифікованих засобів таких як звукова, світлодіодна, осцилюючо-ротаційна зубна щітка та водоструменева зубна нитка. Висновки. Важливість якісної щоденної гігієни у пацієнтів, котрі проходять ортодонтичне лікування незнімними конструкціями доведена багатьма дослідниками, ефективним методом профілактики є якість та кратність чищення зубів. Застосування медикаментозних засобів є виправданим лише у випадках виникнення захворювань.

СТОМАТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ДИСПЛАЗІЇ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ У ДІТЕЙ ТА ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Лариса Василівна Корнієнко — 2025-12-30

Вступ. Недиференційована дисплазія сполучної тканини (НДСТ) є поширеним полігенним мультифакторним станом, який спричинений порушенням синтезу та ремоделювання колагену та інших компонентів екстрацелюлярного матриксу, що зумовлює формування мультиорганного фенотипу та асоціюється з підвищеною стоматологічною захворюваністю. Однак уніфіковані підходи до діагностики, профілактики та клінічного менеджменту даних пацієнтів в стоматології залишаються недостатньо визначеними.Мета. На основі аналізу сучасних вітчизняних та зарубіжних досліджень систематизувати дані щодо стоматологічних проявів НДСТ у дітей та осіб молодого віку, узагальнити сучасні діагностично-профілактичні підходи до ведення даної категорії пацієнтів. Матеріали і методи. Пошук інформації здійснювався в базах PubMed/MEDLINE, Scopus, Web of Science, Google Scholar та українських наукових репозитаріях за період 2010–2025 рр. Відбір джерел виконувався за принципами релевантності, наявності клінічних або експериментальних даних та якості методології.Результати та обговорення. Встановлено, що НДСТ асоціюється з високою поширеністю та інтенсивністю карієсу, некаріозних уражень, захворювань пародонта та зубощелепних аномалій і деформацій. Морфологічні дослідження демонструють зменшення частки зрілого колагену І типу та зниження мінеральної щільності альвеолярного відростка. Визначено ключову роль дисбалансу матриксних металопротеїназ та їх інгібіторів (ММП-1,-8,-9/TIMP), активації прозапальних цитокінів і RANKL/OPG-залежних механізмів у виникненні та прогресуванні захворювань пародонта. Ортодонтичне лікування пацієнтів із НДСТ потребує обов’язкової оцінки краніо-постурального статусу, застосування щадних сил із контролем даних КПКТ. Профілактичні програми мають базуватися на ранньому скринінгу НДСТ, інтенсивній індивідуалізованій гігієні, корекції дефіциту вітаміну D та мікроелементів, регулярному пародонтологічному моніторингу.Висновки. НДСТ є важливим системним фактором, який суттєво модифікує перебіг стоматологічних захворювань. Наявні дані обґрунтовують необхідність мультидисциплінарного підходу та впровадження персоналізованих стоматологічних протоколів для пацієнтів із НДСТ. Перспективним напрямком подальших досліджень є оцінка ефективності та впровадження спеціально адаптованих стратегій діагностики, лікуванняі та профілактики стоматологічних захворювань із використанням біомаркерів та цифрових діагностичних технологій.

ПОГЛЯД НА ПРИЧИНИ ТА ПРОЦЕСИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФОРМУВАННЯ НЕГАТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДЕНТАЛЬНОЇ ІМПЛАНТАЦІЇ

Юрій Володимирович Лахтін — 2025-12-30

Вступ. Актуальним методом заміщення дефекту зубного ряду є дентальна імплантація, яка має високий рівень успішності та задоволеності серед пацієнтів. Поруч із високим показником успішності дентальної імплантації не слід забувати і про такі ускладнення, як периімплантит та дезінтеграція дентального імплантату. Лікування та профілактика ускладнень має ключове значення в сучасній стоматології, особливо у дентальній імплантації, та впливає на біологічні, функціональні та естетичні результати стоматологічної реабілітації пацієнтів.Метою дослідження було Провести аналіз причин незадовільних результатів хірургічного етапу дентальної імплантації.Було проведено опитування та анкетування 50 пацієнтів у яких був проведений хірургічний етап дентальної імплантації та мали місце такі ускладнення, як периімплантит та дезінтеграція дентального імплантату.Одним із найбільш вагомим фактором ризику розвитку ускладнень дентальної імплантації, а саме дезінтеграції дентальних імплантантів та периімплантитів є тютюнопаління. Переважна більшість опитаних вказували (86 %) на наявність даної шкідливої звички, акцентуючи увагу, що щоденно використовують більше однієї пачки цигарок, часто дана шкідлива звичка була набута більше 10 років тому. Рівень гігієни порожнини рота пацієнтів має вирішальне значення для успішності дентальної імплантації, оскільки наявність твердих та м’яких зубних відкладень спричиняє збільшення адгезії мікроорганізмів, що стимулює локальні запальні явища. Запалення є фундаментальним етапом загоєння рани. Оскільки встановлення імплантату передбачає хірургічну травму реципієнтної ділянки, початкове загоєння рани, що призводить до остеоінтеграції, тісно пов'язане з процесом кісткового загоєння навколо імплантату, що подібно процесів репаративної регенерації за умов виникнення перелому кістки. При плануванні дентальної імплантації процес збору анамнестичних даних є вкрай важливим, оскільки наявність несприятливих факторів, які не були усунуті в процесі лікування, може призвести до периімплантитів та дезінтеграції дентального імплантату, що може мати негативні наслідки у процесі стоматологічної реабілітації пацієнтів із адентією.